Інноваційні моделі енергетичної безпеки.
Суспільство – Наука – Бізнес

31 березня 2010 року в Національному інституті проблем міжнародної безпеки при РНБОУ НІПМБ) відбувся Круглий стіл на тему «Інноваційні моделі енергетичної безпеки. Суспільство — Наука — Бізнес» організований спільно з видавництвом «Академпрес», в роботі якого взяли участь представники органів державної влади і управління, науковці та енергетики-практики 

У вітальному слові Анатолій Гуцал, перший заступник директора НІПМБ, відзначив фундаментальне
значення енергії у забезпеченні життєдіяльності суспільства, потребу більш широкого погляду на її обіг
та перетворення не лише з точки зору видобутку та споживання. На його переконання, нові форми отримання та перетворення енергії поряд з інформаційними технологіями в недалекому майбутньому визначатимуть як нові технологічні уклади, так і особливості конкурентної боротьби на світових та регіональних ринках. За таких умов закономірна політизація енергетичної та інформаційної проблематики.

Віталій Андрейчук, генеральний директор видавництва «Академпрес» та шеф-редактор журналу «Інформація та Безпека», закликав присутніх методом «мозкового наукового штурму» вийти на інноваційні моделі розгляду питань програми Круглого столу, спробувати досягнути синергетичного ефекту в консолідації зусиль держави, науковців та практиків. Він висловив надію, що в результаті Круглого столу вдасться побачити інноваційні моделі енергетичної безпеки на наступні 10 років.

Модератор заходу Ігор Корнілов, завідувач відділу НІПМБ, наголосив на потребі орієнтуватись під час обговорення питань на інноваційну модель розвитку економіки держави, запропонував відповідну класифікацію видів управлінської діяльності в сфері забезпечення енергетичної безпеки, якої доцільно було би дотримуватись в рамках визначення перспективних моделей співробітництва «суспільство — наука — бізнес».
Стосовно загальної спрямованості обговорень та ходу дискусії модератор висловив побажання посилення методологічної направленості висновків фахівців, зокрема, визначення інтегральних критеріїв віднесення проблем до сфери національної безпеки та наукового обґрунтування механізмів підготовки та ухвалення рішень в сфері енергетичної безпеки з урахуванням поглядів профільних громадських структур.

Юрій Шишенін, завідувач сектору Департаменту з питань енергетичної та ядерної безпеки Апарату РНБО України, перерахував головнізагрози енергетичній безпеці України: енергоємність економіки, не ефективне споживання енергоносіїв, залежність від зовнішніх джерел постачання, критичний стан енергогенеруючих потужностей, нераціональну структуру паливних балансів тощо. Шлях до подолання цих загроз він вбачає у виконанні Урядом рішень РНБОУ, поділяючи необхідні заходи на внутрішні та зовнішні. Перші: лібералізація енергетичних ринків, скасування перехресного субсидування, залучення інвесторів, забезпечення балансу в питаннях власності в нафтогазовій сфері, формування зведеного енергетичного балансу як інструменту стратегічного планування, розвиток видобутку урану, вуглеводнів на шельфі Чорного моря, державна підтримка пріоритетів інноваційної моделі забезпечення енергетичної безпеки. Другі: залучення інвестицій для оновлення генеруючих потужностей та газотранспортної системи, участь України у формуванні енергетичної політики в Євросоюзі, диверсифікація джерел і маршрутів постачання, перегляд газових контрактів, відновлення співпраці на міжурядовому рівні з країнами Каспійського регіону та центральної Азії, участь вітчизняних підприємств у видобутку ресурсів в Африці та на Близькому Сході, створення інфраструктури для постачання скрапленого природного газу та диверсифікація постачальників ядерного палива.

Євген Шаров, державний експерт НІПМБ, констатував, що впродовж останніх років Україна дозволила втягнути себе у протиборство Росії та США, втративши свій енерго-транзитний потенціал, а енергетичні проекти в рамках ГУАМ зазнали невдачі. Через це Київ потребує 510 стабільних років розвитку в умовах зміцнення зв'язків «старої» Європи з РФ, посилення співробітництва між Румунією й Сполученими Штатами Америки, а також Російською Федерацією й Туреччиною в Чорноморському регіоні. Окремої уваги, на думку аналітика, заслуговує потреба перегляду Стратегії національної безпеки України в річищі статусу позаблокової держави та стримування активності Бухареста в Чорноморсько-Каспійському регіоні.

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру «НОМОС», нагадав, що оновлена минулого року Енергетична стратегія Російської Федерації до 2030 р. передбачає деяке скорочення постачання російського газу в Європу в цей проміжок часу. З погляду ж Європейського Союзу частка сировини з боку РФ стабілізується на рівні 24-25% від згаданого обсягу постачання енергоносіїв. Фахівець прогнозує нестабільний обсяг транзиту територією України внаслідок змін на газовому ринку, не впевнений в ефективності консорціуму щодо реконструкції вітчизняної ГТС як гарантії збереження транзиту. На думку експерта, не вирішивши «домашнього завдання» в частині розвитку вітчизняної ГТС досягти нового статусу України як енерготранзитної держави неможливо, тим більше що влада не «виявляє бажання» брати до уваги рекомендації експертів.

Давид Прейгер, радник НІПМБ, в своєму виступі зупинився на стані розвитку енергетики в Україні, забезпеченні безпеки її функціонування, зазначивши, що за останні 10 років нічого не зроблено для того, щоб відмовитися від теперішньої енергетичної політики. На думку експерта, пріоритетом енергетичної політики має стати підвищення рівня самозабезпечення за рахунок власних ресурсів енергетичної сировини, зокрема, сланцевих покладів, які протягом тривалого часу знаходять широке використання в практиці господарювання інших країн.

Віктор Лоза, комерційний директор ПНВП «СИНАПС» у своїй презентації «Інноваційні рішення та їх вплив на енергетику та екологію в Україні» представив новаторське технологічне рішення, пов'язане зі зменшенням споживання природного газу для технологічних потреб компресорних станцій вітчизняної ГТС. Також він виокремив муловий осад, матеріали органічного походження та на основі високомолекулярних сполук, що вивозять на полігони ТПВ, як альтернативні енергоносії, використання яких дозволить створити екологічно чисті безвідходні виробництва. Для практичного просування подібних ініціатив, на думку В. Лози, потрібно створити механізми реалізації пілотних проектів, які б демонстрували потенційним інвесторам ефективність подібних проектів, обґрунтованість повернення інвестованих коштів та прогнозовану норму прибутку.

Ніна Фіщук, директор Асоціації теплоенергогенеруючих компаній України, повідомила, що в Україні щороку споживають близько 210 млн. т умовного палива, а витрати енергії у ВВП держави в 2,6 рази вищі, ніж у розвинених країнах. Серед методів зниження енергетичних витрат економіки вона запропонувала підвищити ефективність використання обладнання; збільшити роль вугілля в тепловому балансі, що дозволить скоротити споживання газу на 10 млрд. куб. м; використовувати моновугільне паливо, яке придатне для будь-яких паливних агрегатів, та домогтися можливості перемикання паливних мереж на різні види енергоресурсів. Водночас Н. Фіщук відмітила, що втілення в життя багатьох заходів уповільнюється відсутністю ув'язки генеральних планів розвитку міст зі змінами у схемах теплоенергопостачання.

Геннадій Рябцев, заступник директора НТЦ «Психєя», спробував дезавуювати міф про фінансову неспроможність України забезпечити прийнятні для суспільства цінові рівні функціонування внутрішніх енергетичних ринків. На його переконання, ціни на енергетичних ринках, в тому числі на вітчизняних, значною мірою визначаються біржовими спекуляціями, якими з 2004 року почали займатися інвестиційні банки та фінансові структури. В згаданій сфері активно використовуються елементи інформаційного тиску, до яких вдаються Міжнародна енергетична агенція МЕА), Міністерство енергетики США через свої звіти) та паперовий ринок NYMEX), разом із псевдонезалежними приватними агенціями Bloomberg, Dow Jones, Platt's тощо.
Експерт вважає: Україна неспроможна протистояти таким маніпуляціям, що є одним з визначальних чинників стану, за якого практичновесь вітчизняний ринок енергоносіїв контролюють наші стратегічні партнериконкуренти.

Роман Сторожев, президент Асоціації «Газові трейдери України», переконаний в тому, що повністю відмовитися від використання газу в енергетиці Україна не зможе. Разом з тим, необхідним є вдосконалення нормативно-правової бази в цій сфері, насамперед, схвалення парламентом законопроекту про функціонування ринку природного газу з урахуванням основних положень Третього енергетичного пакету ЄС.

Сергій Ковальов, директор «Газової асоціації України», свою презентацію «Використання природного та зрідженого нафтового газів як моторних палив в Україні», провів на прикладах як світових тенденцій що до розширення використання цих моторних палив, так і досвідом їх застосування українським транспорт ним комплексом. Фахівець відзначив, що стиснений природний газ СПГ) та зріджений нафтовий газ ЗНГ) є найбільш екологічно чистими видами моторного палива для автотранспорту, на яких в Україні працюють майже 1,2 млн. автомобілів на СПГ — приблизно 200 тисяч одиниць, на ЗНГ — приблизно 1 млн. одиниць). За кількістю газобалонних автомобілів ГБА) що працюють на СПГ та автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій 307 діючих АГНКС) Україна займає друге місце у Європі і почесне дев'яте у світі. У свою чергу, за кількістю ГБА що працюють на ЗНГ, Україна поділяє разом з Італією трете — четверте місце у Європі, а за кількістю автомобільних газозаправних станцій майже 1800 діючих АГЗС) займає восьме місце у Європі. За економічними оцінками подальше по ширення СПГ як моторного палива можливо в разі, якщо його вартість становитиме близько 35% ціни на бензин, а ЗНГ якщо його вартість не перевищуватиме половини вартості бензину. На думку експерта уповільнення розвитку цієї сфери діяльності обумовлено відсутністю відповідної програми використання газових моторних палив в Україні.

Степан Кудря, заступник директора Інституту відновлювальної енергетики НАН України, повертаючись до загальновизнаних альтернативних джерел енергії, обґрунтував тезу про те, що в провідних країнах світу вітрові та газові станції посідають перші місця за обсягами введених в експлуатацію потужностей. Одним з головних чинників цього є найнижча собівартість струму на вітрових електростанція, порівняно, приміром, з фотоенергетикою сонячні батареї). Вчений звернув увагу на необхідність перегляду Енергетичної стратегії України до 2030 р., під час підготовки якої точилася боротьба між різними групами лобістів, що врешті-решт призвело до пріоритетного врахування в тексті документу позиції атомного лобі. На його погляд, за період дії Стратегії побудувати 22 ядерних енергоблоки не уявляється реальним внаслідок низки об'єктивних факторів, зокрема, з огляду на нестачу води для охолодження вже діючих реакторів.
За оцінками фахівця, енергією з відновлювальних джерел в Україні можна замінити споживання 100 млн. т умовного палива. Зокрема, очікується, що найближчим часом потужність вітрових електростанцій зросте з 23 МВт до 56 МВт, а згодом й до 100 МВт, в результаті чого ці станції зможуть скласти конкуренцію малим ТЕС.

Андрій Конеченков, голова правління Української вітроенергетичної асоціації, наголосивши, що частка вітроенергетики в світовому виробництві енергії становить 2%, зупинився на проблемах, існуючих в цій сфері. Зпоміж них: неможливість виконання програми НАЕР, необхідність запровадження більш гнучкої системи відведення землі під об'єкти відновлювальної енергетики, потреба збільшення строку дії «зеленого тарифу» до 15 років тощо.

Олег Лисенко, виконавчий директор ТОВ «НоваЕко», привернув увагу до практичних аспектів розвитку проектів альтернативної енергетики: врегулювання процедур виділення значних до 1000 га) земельних ділянок для вітрових електростанцій, потребах оновлення галузевої дозвільної системи, вимог до конструкторської документації тощо, недостатньої кваліфікації кадрів з цих питань на усіх рівнях державного управління та місцевого самоврядування.

Вадим Мохов, голова департаменту надрокористування Національної правової палати, наголосив, що шляхом впорядкування питань використання торфу можливо значною мірою скоротити використання природного газу в енергобалансі країни. За оцінками фахівця переведення лише 4 котелень в районному центрі на використання торфу дозволяє заощадити щорічно 1 млн. грн., тому актуальним є розробка та реалізація відповідних локальних енергетичних програм місцевого рівня.

Олександр Кузнець, голова правління Асоціації енергоефективних технологій, представив теплогенеруюче обладнання теплові насоси потужністю до 40 кВт та сонячні колектори), при витраті 1 кВт електроенергії отримувати до 7 кВт теплової енергії.

Дмитро Юденко, представник компанії «SUNENERGY — альтернативні енергетичні технології», зробив акцент на організаційно технічних складнощах підлючення до енергетичної системи нових об'єктів генерації, констатувавши, що для звичайного суб'єкта існуючі перешкоди нездоланні.

Тетяна Тімакова, провідний спеціаліст компанії «Бош Термотехніка Україна», презентувала встановлене в лабораторіях НТУУ «КПІ» технологічне обладнання у вигляді комбінації твердопаливного котла з розсільноводяним тепловим насосом та сонячною системою, яке дозволяє досягнути коефіцієнту перетворення 5,5.

Олександр Венедиктов, заступник начальника Державної інспекції з енергозбереження Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, підкреслив важливість ухвалення законодавчих актів, спрямованих на стимулювання енергозбереження. Він також поінформував про наявні преференції на ввезення обладнання по тужністю від 75 кВт, яке не виробляється в Україні, наголосив на доцільності відновлення практики отримання висновку з боку Державної інспекції з енергозбереження у таких випадках. Експерт підкреслив, що в умовах технічного переозброєння європейських країн, яке передбачає використання енергоприладів з ККД не менше 92%, через скасування обов'язкової процедури отримання згаданого висновку з 21 травня 2009 р. суттєво зросли обсяги імпорту в Україну застарілого імпортного обладнання.

Анатолій Гуцал, перший заступник директора НІПМБ, підсумовуючи дискусію під час Круглого столу, виокремив тенденцію щодо посилення у світі природних катаклізмів та техногенних катастроф, які завдають нищівного удару саме системам енергозабезпечення, від яких у значній мірі залежить забезпечення життєдіяльності сучасного суспільства. Це потребує від наукового співтовариства активної розробки питань функціонування і виживання енергетики в умовах катастроф. Тут дійсно необхідні будуть інноваційні рішення, перегляд сталих уявлень щодо енергетичного забезпечення.